Комп"ютер майбутнього: перші кроки чи далекі перспективи
Передвиборчі перегони відволікають українське суспільство від конструктивного обговорення рішень, які вже сьогодні потрібно було б запровадити в життя. Серед іншого, багато розмов точиться про те, де і як збирати гроші на розвиток в Україні нових технологій, освіти, науки. Якщо ж відійти від тимчасовості передвиборчого моменту, то стає зрозумілим, що рішення є.
Скільки років поспіль різні міжнародні організації довбають Україну за порушення авторських прав, в тому числі у галузі програмного забезпечення. І це попри те, що величезна кількість українців працює на західні та московські фірми, розробляючи найдосконаліші комп’ютерні програми (від іграшок до складних баз даних). Державні й приватні організації, які намагаються дотримуватись законів, сідають як на наркотик на програмне забезпечення Майкрософт, виплачуючи цій фірмі шалені гроші. Цю ситуацію можна порівняти з податками: чим вище податок, тим більше податківців, які слідкують за його сплатою (за рахунок цього ж податку).
Проте вже більше десяти років існує операційна система Лінукс, яка побудована на відкритому коді, на так званій відкритій ліцензії, яка дозволяє не тільки вільно поширювати цю операційну систему, а й адаптувати її під власні потреби та завдання. На Заході (як, до речі, і на динамічно крокуючому до науково-технічної перемоги Сході) вже давно минули часи не тільки великих суперечок щодо життєздатності Лінукса, але й великої ейфорії, пов’язуваної з цією системою. Вона просто зайняла своє місце: понад 60% серверів у світі працюють на Лінукс
ЧОМУ?
По-перше, це дешевше. Якщо стандартний пакет Майкрософта для користувача в Україні обійдеться десь у $170 (не враховуючи спеціалізованих програм), то повний пакет Лінукса коштуватиме всього 12 гривень. Хоча відкрита ліцензія не забороняє й безкоштовного його розповсюдження, але в цьому випадку на нього не буде надаватися програмна підтримка. Не треба думати, що ці кошти — турбота суто приватних користувачів. Підрахуйте кількість комп’ютерів не тільки в державних урядових установах (їх більше 50 тисяч), але й у вищих учбових закладах та школах. Можливо, що в деяких з цих закладів ще користуються піратським програмним забезпеченням, але як довго це може відбуватися (і чи гарно привчати молодь до протиправних дій, навіть списуючи це на бідність держави)?
По-друге, використання Лінукса безпечніше. Операційна система з відкритим кодом фактично не залишає “дірок” ані для несанкціонованого доступу, ані для вірусних атак. Не будемо ідеалізувати цю операційну систему, бо абсолютних ідеалів не існує. Проте варто згадати, що всі сервери таких серйозних державних інституцій, як Пентагон, ЦРУ чи ФБР у Сполучених Штатах працюють саме на Лінуксі. А для тих, у кого алергія на все американське, можна привести інший приклад. Ще в кінці минулого року керівництво Китаю заявило, що всі державні комп’ютери з метою підвищення безпеки будуть перелаштовані на Лінукс. І що цікаво — тільки китайської розробки.
По-третє, без врахування фактора Лінукса неможливо говорити про передові технології в Україні, а також про її конкурентоздатність у високотехнологічних галузях. До консорціуму, який робить ставку на використання Лінуксу для побутової техніки та електроніки, входять таки світові монстри, як Sony, Hitachi, Philips, Samsung, Sharp, Toshiba, Matsushita, NEC, ARM. Це, до речі, стосується й мобільних телефонів: всі моделі нового покоління будуть збиратися в Китаї, який переводить на Лінукс не тільки державні комп’ютери, але й все своє виробництво. І до цього треба бути готовими.
Проте вже більше десяти років існує операційна система Лінукс, яка побудована на відкритому коді, на так званій відкритій ліцензії, яка дозволяє не тільки вільно поширювати цю операційну систему, а й адаптувати її під власні потреби та завдання. На Заході (як, до речі, і на динамічно крокуючому до науково-технічної перемоги Сході) вже давно минули часи не тільки великих суперечок щодо життєздатності Лінукса, але й великої ейфорії, пов’язуваної з цією системою. Вона просто зайняла своє місце: понад 60% серверів у світі працюють на Лінукс
ЧОМУ?
По-перше, це дешевше. Якщо стандартний пакет Майкрософта для користувача в Україні обійдеться десь у $170 (не враховуючи спеціалізованих програм), то повний пакет Лінукса коштуватиме всього 12 гривень. Хоча відкрита ліцензія не забороняє й безкоштовного його розповсюдження, але в цьому випадку на нього не буде надаватися програмна підтримка. Не треба думати, що ці кошти — турбота суто приватних користувачів. Підрахуйте кількість комп’ютерів не тільки в державних урядових установах (їх більше 50 тисяч), але й у вищих учбових закладах та школах. Можливо, що в деяких з цих закладів ще користуються піратським програмним забезпеченням, але як довго це може відбуватися (і чи гарно привчати молодь до протиправних дій, навіть списуючи це на бідність держави)?
По-друге, використання Лінукса безпечніше. Операційна система з відкритим кодом фактично не залишає “дірок” ані для несанкціонованого доступу, ані для вірусних атак. Не будемо ідеалізувати цю операційну систему, бо абсолютних ідеалів не існує. Проте варто згадати, що всі сервери таких серйозних державних інституцій, як Пентагон, ЦРУ чи ФБР у Сполучених Штатах працюють саме на Лінуксі. А для тих, у кого алергія на все американське, можна привести інший приклад. Ще в кінці минулого року керівництво Китаю заявило, що всі державні комп’ютери з метою підвищення безпеки будуть перелаштовані на Лінукс. І що цікаво — тільки китайської розробки.
По-третє, без врахування фактора Лінукса неможливо говорити про передові технології в Україні, а також про її конкурентоздатність у високотехнологічних галузях. До консорціуму, який робить ставку на використання Лінуксу для побутової техніки та електроніки, входять таки світові монстри, як Sony, Hitachi, Philips, Samsung, Sharp, Toshiba, Matsushita, NEC, ARM. Це, до речі, стосується й мобільних телефонів: всі моделі нового покоління будуть збиратися в Китаї, який переводить на Лінукс не тільки державні комп’ютери, але й все своє виробництво. І до цього треба бути готовими.
Коментарі
Дописати коментар